четвер, 19 червня 2008 р.

Вишневий допис

Недавно нарешті купив (бо було обіцяно як подарунок на день народження) дружині МР3 програвач на флеш-пам'яті, гарненький такий програвач, з великим справжнім екраном (а не просто дисплеєм, як на мікрохвильовій печі), зручними кнопками і непоганим звуком. Марина у захваті. Їй особливо подобається його приємна на дотик гумова "шкіра" і великі кольорові "іконки", як на КПК. Про нього, як виявилось, можна розповісти багато (хоча навіщо розповідати, все написано в інтернеті), але почав писати я зараз через інше.

Марина була не проти, щоб я на півдня взяв новеньку цяцьку з собою. Лиш аби не стирав її файлів звідти (і навіщо про таке постійно нагадувати? Ну трапилось колись раз чи два випадково, але ж скільки разів було таких, що нічого подібного не траплялось? І до того ж, все це барахло є у мене на комп'ютері.)

Я вже й забув, що записав їй туди авдіокнигу Остапа Вишні "Усмішки". Не побачив й того, що розділи з неї стояли майже в самому кінці списку програвання. І тому, коли після лагідного і дуже справжнього блюзу Madeleine Peyroux в навушниках зазвучав якийсь дядько, мене то трохи збентежило і збило з пантелику. Була ж вечірня пора, в маршрутці купа народу, їхати хвилин 40, і тому під лагідний жіночий блюз я десь було почав дрімати. Але через хвилину збентеження минуло -- з мене почав випліскуватись регіт. До чого ж влучно той дядько писав, до чого сильно!

В останнє я його перечитував, певно, роки з три тому. І згадалось ось, що тоді було те ж саме. Сидиш собі перед сном у ліжку, читаєш розділ з Вишні, і потім не втримаєшся, і луснеш реготом на всю кімнату. А жінка тобі з-під боку: "Цить ти, дітей піднімеш! Що там таке геть смішне, що так реготати треба?" І давлячись з того сміху, читаєш їй вголос, чи переказуєш, і вона вже так само з тобою сміється. Може, не з того, що і як там написано, а з тебе -- так кумедно то у тебе виходить, коли стримуєшся-стримуєшся, а потім з тебе серед речення як пирсне! І вона сміючись, видирає книжку в тебе з рук, і сама шукає, де ти то читав, а тобі сил вистачає лиш пальцем ткнути -- і новий вибух. А через хвилю все стихає, і вже сміх той не такий бурхливий, але всередині добре, ніби з'їв ложку меду, і тепер у тобі солодко...

вівторок, 17 червня 2008 р.

Червневий грип

Минули Зелені свята, разом із ними минули вихідні, й пора на роботу. Хоча заради політкоректності свята треба називати Трійцею, і святкувати їх заведено по три дні, тому фактично вони ще не минули, але від необхідності йти на роботу нікуди не дітись. По суті, на роботі я мав бути ще сьогодні (формально -- вчора, бо вже після дванадцяти ночі), але всьому завадив цілком неочікуваний грип.

У п'ятницю здавалось, що літо таки вдалося − чхаю практично щохвилини, з носа тече безбожно, в очах свербить, і навіть подвійний лоратадін нічого, крім ледь неадекватного сприйняття світу, не дає. Тобто літо справді на славу, дикі злаки цвітуть, цвіте жасмин, місто все у пилюці, в маршрутці пахне брудними тілами, вечорами скрізь цілуєються п'яна молодь. Де ж тут лоратадіну, хай навіть подвійному, впоратись з такою благодаттю. А виявилось, що не діє він лиш з тієї причини, що то були симптоми грипу.

Три дні гидкого стану, три ВИХІДНИХ дні!!! Неподобство...

понеділок, 9 червня 2008 р.

Літо, спека, купа пакунків...

З ким не зустрінусь, майже всі кажуть: "Сто років не бачились". З іншими хотілось би такою банальністю навіть обмінятись, та зустрітись ніяк не виходить. Але однаково все зводиться до того, що не бачились таки давно.

Коли не бачились, то заведено питати про новини. А про новини говорити не хочеться, бо новини не дуже цікаві, дуже марудні, і на них тратиться купа грошей і сил. Проте ось сьогодні закінчилась моя довготермінова епопея з переїздом. Тому є сподівання, що марудності в житті стане менше (сподівання ті, звісна річ, даремні), і що гроші стануть витрачатись в більш звичному режимі (певно, це сподівання - це ще більша дурня, ніж перше; хоча з огляду на те, що їх вже не лишилось, і перша декада місяця світить доволі відчутним мінусом, то можна з великою мірою вірогідності говорити про те, що динаміка витрачання грошей зміниться у бік стрімкого спаду), і що скоро можна буде відпочити і повернути розтрачені сили. От так от нецікаво усе, і питати про новини не варто.

Речі перевезено на нову квартиру, і після роботи піду дофарбовувати підлогу, підкручувати крани і робити всяке інше, чого до ладу я робити не вмію.

Нароблю телефоном знімків, і якщо матиму завтра чи десь на днях настрій, напишу про нову квартиру більше. Не тому, що то так цікаво, а так, аби не питали... Круто ж на запитання про справи кинути: "Про це у мене є на блоґові"

Перекорьожити на нужний єзиг