3. Атомний урок оптимізму

День недільний

Третім днем була неділя. У неділю, як завжди буває, з ранку було зібрання, де зійшлося майже 60 чоловік. Дядько-американець проповідував, я перекладав. Потім дядькові хотілось зустрічатись з людьми особисто, але це було не дуже цікаво перекладати, оскільки він весь час після двох чи трьох фраз збивався на проповідь, і починав всовувати кліше з Біблії. Люто нєнавіжу.

Ввечері у домі пастора зібрались два гостя і два перекладача. Погомоніли, виїли цілу купу добра і розійшлись спати.
Проте, перед вечірньою зустріччю була ще одна подія, про яку слід було б розповісти детальніше.

Ще по дорозі сюди ми зустріли дівчину-інваліда з мамою. Вони повертались із табору для людей з особливими потребами до Кузнєцовська. Потім, наступного дня, ми зустрілись із ними у приміщенні якоїсь общаги під час проведення чергової зустрічі громадської організації з захисту прав інвалідів та їх пристосування до життя серед широкого суспільства. Власне, на зустрічі була тільки мама дівчини, сама дівчина залишилась вдома. Проте і без неї було важко не розплакатись. Хлопець 28 років з церебральним паралічем, практично нерухомий без сторонньої допомоги, що заробляє на життя собі і мамі написанням програм та розробками для вебу. Хлопець 22 років, у якого не працює права сторона, проте він правша, навчає дітей малюванню і продає свої художні роботи.
Хлопчина 15 років, якого оперували не один десяток разів, без візка практично не мобільний, що сам з різних запчастин може собі візок, який буде точно йому підходити під усі його потреби.
Зустріч з усіма цими людьми була чимось неймовірним. Вона викликала і захоплення, і сором. І натхнення, і жаль.
Так от, у неділю ми після церкви пішли додому до дівчини на ім’я Яна, з якою зустрічались напередодні, і чия мама очолює громадську організацію для інвалідів. Розмова з Яною вразила мене ще більше, бо тут була лише вона, і вся увага була сконцентрована на ній. Такої кількості оптимізму і почуття і спокійного ставлення до себе самого (чи самої) я не зустрічав дуже давно. Таке було відчуття, що ця дівчина не інвалід з церебральним паралічем, позбавлена можливості навіть чашку піднести до рота, аби з неї попити, а цілком успішна людина, яка не бачить перед собою реальних перешкод і досягає усього наміченого. Її відповідей треба чекати, бо мовлення дається їй великою працею, проте вона зусім не комплексує, і з радістю викидає заморочені жарти, які треба доволі уважно слухати, щоб зрозуміти, проте від яких стає дуже смішно. І так само без будь-якої зайвої сором’язливості сміється, коли сміються усі.

Ці дві зустрічі були мов цеберко холодної води на сонну наглу морду. Досить віддаватись декадансу, досить плекати депресивні думки, мріяти про небуття чи темряву. Коли дівчину запитали, що найбільше любить вона робити, та відповіла: «Жити».

2. Атомне розчарування

День номер два

Пройшов другий день у Кузнєцовську. Таке відчуття, що я даремно погодився, і на цю термінову роботу згодився би хто завгодно, будь-який інший перекладач. Наступного разу питатиму більш докладно, що саме має відбуватись. А так повірив, що справді щось невідкладне і важливе, а тут просто дитячий табір десь у селі, і дядько має розважати дітлахів. Щоправда, він має по вечорах десь бувати на всяких спілкуваннях, але й то могло перекладатись ким завгодно.

Удень їздили далеко на Полісся дивитись табірний комплекс, що до чого, запланувати роботу та інше. У лісі гарно, повно чорниць і комарів. Посеред галявини у сосновім лісі поставлять намети. Ями викопано, а з дощок і клейонки збудовано маленькі хатки — туалети для табору готові. Цікаво, чи додумаються вони їх закопати і розібрати після закінчення табору?

У селі куплено хату церквою з Кузнецовська, у хаті працює реабілітаційний центр для наркоманів та алкоголіків. Коло хати лісопилка, в селі така ледь не в кожнім дворі. Село невеличке, більшість населення — п’ятидесятники. У хаті можна жити, проте до розуму вона ще не доведена. Всередині, ховаючись від спеки, засіла за плануванням і практичною підготовкою до табору чималенька група людей. Одні встановлюють газового балона і плиту на вулиці, інші вкопують ніжки для додаткових столів та лав, де їстимуть діти. Було б добре довести до розуму душову, але чомусь ніхто не поспішає.

Зайшов в кімнату, де стоїть диван. Декілька чоловік розбирають різний мотлох для табору. Розговорились про церкви. Інша перекладачка, що приїхала сюди, теж є вихідцем з баптистської церкви, проте прийшла вона не до історичного християнства, а до “простих церков” — де двоє чи троє. Хоча з аргументами я не згоден, логіка зрозуміла. Євангелічні церкви, якщо вони чесні і послідовні, мають набувати таких форм. Повна послідовність мала привести б до відмови від пасторських обов’язків, обов’язкового хрещення, спрощення того, що називається таїнствами, майже до повного знищення. Хоч я й не визнаю такого розвитку, я поважаю. Так принаймні чесно.

1. Атомні пригоди

День номер раз

Сумку складено за годину. В останню хвилину згадується про чисті шкарпетки і спіднє на цілий тиждень. Ну що ж, непогано. Було б прикро згадати про це через дві години по від'їзду. Пройшло лише 10 годин відтоді, як мене покликано в дорогу. Дружина позаду, діти позаду. Так само позаду робота і колеги, проте ці останні мене майже не хвилюють. До кінця робочого року лишився тиждень, мо’, трохи більше, а далі серпень і відпустка.

Проте допрацювати до неї спокійно і без пригод не вдалось — мене викликав обласний пресвітер у невідкладній справі перекладати якихось сектантів з-за кордону, що прибули сюди у якихось сектантських справах. Сектанти, здебільшого, — то люди цілком приємні, коли у них не “хрістіанство” головного мозку. У мене сектантка дружина, і брат, і вся родина з татового боку, і всі колеги. Прекрасні люди. І я сам теж сектант, по великому рахунку, якщо формально до цього діла підходити. Що тільки доводить той факт, що сектанти— то доволі приємні люди. Так чи інак, але вкотре опиняюсь у атомному містечку. Проте, якщо ти живеш на Рівненщині, то у атомних містечках не бувати якось не личить.

До Кузнецовська їхати довго. Коли спека,а у автобусі з якоїсь дурнуватої причини закриті вікна (напевно, релігія не дозволяє відкрити), то здається, що тебе поволі тушкують, щоб ти був соковитим і смачненьким.

Вигляд димарів ще здалеку, кілометрів за 20, будить спогади про попередні поїздки на рівненське Полісся, і надії недаремно проведений тут час цього року.

В Кузнецовську, як ми приїхали, одразу було молитовне зібрання, доволі гарне і динамічне. Співали, читали і розмірковували, молилися маленькими групками і вкупі.

Потім вечеря у домі пастора, а потім вільний час у своїх справах. Зі мною в кімнаті дядько-пастор з США, іменем Майк Мюллінз, вперше за кордоном, дуже хвилюється. Весь час про все розпитує, про все хоче знати, навіть про якісь цікаві такі речі, наприклад, до скількох годин п'яна молодь буде зависати на вулиці. Я його заспокоюю, що, мовляв, усе буде нормально, і не слід перейматись цими дрібницями. Він шуткує, деякі жарти виходять навіть нічого, і здається, серйозних симптомів культурного шоку не спостерігається.

Дзвоню дружині, думаю трохи ще почитати, і йти спати. Завтра новий день, нові турботи. Щоправда, за такої спеки і кількості п’яного народу, що відтягується у п’ятницю після довгого тижня на станції, не знаю, чи скоро вдасться заснути.

Дуелі шляхтичів

У повітрі стоїть захоплення настільними іграми. Непомітно так, не скрізь. Люди про це на вулицях не говорять. Хоча, може, й не стоїть, то мене просто стало останнім часом трохи цікавити. І от із цієї цікавості натрапив я на одну гру у тенетах. Особливе в ній те, що можна грати звичайними гральними картами на 52 фігури (чи як вони звуться). Крім того, потрібен кубик з крапочками (від 1 до 6) і монетки (ґудзики чи сірники теж згодяться). Правила на перший погляд здаються замороченими, проте доволі легко запам'ятовуються, і після двох партій вже не доводиться заглядати до аркуша.
Так от.

Ігрові причандали:

1. Колода карт

2. Кубики (бажано 4 шт., проте можна грати і з одним)

3. Монетки (чи замінники)

Правила:
Грають двоє гравців.
З колоди вибираються валети, дами та королі. Це буде наша колода шляхтичів. Решта карт (без джокерів) — то колода зброї. Колода шляхтичів тасується і кожному видається по 6. Гравці обирають собі по 3 карти (можливі будь-які комбінації, на вибір впливають характеристики кожного "шляхтича"), решту здають назад, перетасовують і відкладають сорочками догори. Вибрані карти кладуть перед собою — це двір шляхти, в якому може бути не більше трьох шляхтичів. Колоду зброї також перетасовують і кладуть сорочками догори поряд з колодою шляхтичів.
За допомогою кубиків чи іншим способом обирається, хто ходитиме першим.

Хід складається з таких етапів:

1. Отримання 1 монетки на початку ходу

2. За бажанням придбання за одну монету однієї штуки зброї з верху колоди зброї (можна до 3 шт. за хід). Карти зброї тримають у руках подалі від очей противника. Крім того, за 5 монет можна купити 1 шляхтича, коли в дворі після дуелей їх менше трьох, проте лише 1 за хід.

3. За бажанням (і при наявності короля у дворі) отримання ще однієї монетки (див. нижче)

4. При наявності двійок і трійок екіпіровка шляхтичів додатковою бронею (за бажанням)

5. Виклик на дуель (той, хто викликає, сам обирає, хто з його шляхтичів битиметься і з ким саме з шляхтичів супротивника) (також за бажанням)

6. Проведення дуелі (якщо був виклик)

7. Визначення переможця і отримання винагороди і поранень (якщо була дуель)

Під час здійснення ходу до уваги потрібно брати такі пункти:

1. Характеристики шляхтичів:
   Король — сила 13, може нести 3 поранення. Під час проведення дуелі при обрахунку сили удару використовує два кубика і за бажанням одна карта зброї
   Дама — сила 12, може нести 2 поранення. Наявність дами у дворі додає +3 сили шляхтичу-дуелянту (коли сама не вона сама і не інша дама). При обрахунку сили удари використовує 1 кубик і за бажанням 1 карту зброї.
   Валет — сила 11, може нести 2 поранення. При обрахунку сили удару використовує 1 кубик та за бажанням 2 карти зброї.

2. На початку ходу король може добровільно прийняти одне поранення для здобуття 1 додаткової монети.

3. Коли на руках є двійки чи трійки, їх можна додати до шляхтичів у якості броні (по одній карті на шляхтича). Під час свого ходу до виклику на дуель можна міняти броню між шляхтичами. При вбивстві шляхтича броня не повертається і йде у відбій.

Процедура здійснення дуелі:

1. Коли гравець проголошує дуель, він вказує, хто з його шляхтичів буде битись, і з ким саме із шляхтичів супротивника. Для зручності вказані карти висуваються з дворів назустріч одна одній.

1. Той, кого викликали на дуель, може вислати замість себе іншого шляхтича, віддавши 2 монети назад у загальний банк.

2. Кидаються кубики. Якщо кубиків є декілька, то зручно помістити кубик на карту, аби легше рахувати очки. Далі ведеться попередній підрахунок очок. Сумується первинна сила карти, броня — кількість очок відповідає карті (якщо є), наявність дами у дворі (коли у дуелі не дама), і результати викидання кубиків. Проголошуються підсумовані результати.

3. Той, хто кидав виклик на дуель, вирішує, чи буде він користуватись додатковою зброєю у дуелі, чи його попередній результат його влаштовує і без додаткової карти. Якщо буде використовувати, то кладе карту зброї. Коли співпадає масть, то до очок зброї додається ще 2. (Різні шляхтичі можуть мати різну кількість зброї — дивіться характеристики шляхтичів). Інша сторона вирішує, чи буде використовувати зброю. Той, хто викликав, не може змінити свого рішення щодо зброї після того, як таке рішення прийняв той, кого викликали.

4. Підводиться остаточний рахунок дуелі. Попередні результати сумуються з очками зброї. Переможець отримує 1 монету, і відкидає зброю у відбій (броню можна лишити). Переможений отримує одне поранення і також викидає зброю. Якщо це було остання поранення, то у відбій йде шляхтич, зброя і броня (якщо була).

5. Туз — це фатальна зброя. Тому незалежно від кількості очок перемагає той, хто бився тузом. При двох тузах виграє ближчий за мастю.

6. При рівній кількості очок кожен отримує по одному пораненню і ніхто не отримує монет.

Закінчення гри:

• Виграє той, хто першим знищив (відправив у відбій) всіх шляхтичів супротивника.

Додаткові примітки:

1. Якщо закінчилась колода зброї, можна перетасувати відбій і викласти колоду знову.

2. Колода шляхтичів не відновлюється з відбою (тобто за всю гру їх 12 і не більше).

3. На початку ходу гравець може використати одну карту зі своєї зброї для додаткової вигоди. У кожної масті свої вигоди, але використати 1 масть гравцеві можна лише 1 раз за гру, не більше однієї вигоди за хід. Вигоди наступні:
   Чирва: лікує 1 пораннення будь-кого з шляхтичів.
   Бубна: дає можливість отримати 3 карти зброї (це понад ліміт у три карти, що можна придбати на початку ходу). Вигда діє лише тоді, коли в опонента у дворі більше шляхтичів, ніж у гравця, що вдається до цієї вигоди.
   Треф: дає можливість взяти будь-яку карту зброї з відбою.
   Пика: можна заглянути до карт зброї свого супротивника.
   Використані карти для отримання вигод краще не одразу відкидати у відбій, а складати малюнком догори поряд із двором, аби пам’ятати, які вигоди були використані.

4. Необхідно строго дотримуватись порядку ходу. Після екіпіровки не можна купувати нові карти, після проголошення дуелі — займатись екіпіровкою чи купівлею, і т.д.

5. Двійки та трійки можуть бути використані у якості звичайної зброї, а не броні.

Додатки до правил:

1. Можна вирішити перед початком гри використовувати у якості зброї карти лише тієї самої масті. Тоді правило +2 за однакову масть знімається.

2. Або використовувати у якості зброї той самий колір. Тоді правило +2 за однакову масть залишається.

3. Броня у звичайних правилах рахується незалежно від масті. Можна вирішити додавати +1 до очок за однакову масть броні і шляхтича.

P.S. Правила викладені не як переклад, а як особистий виклад після декількох партій. Дечого зі сказаного в оригіналі нема. За оригіналом (англійською) відсилаю сюди. Крім того, є додаткові правила до цієї ж гри ось тут. Приємної гри і гарно проведеного часу удвох.