Оглядаючись назад, даю шість порад для щасливого кохання між чоловіком і дружиною.
Читати тут

важливий урок з англійської за 3 хв.

На тому моєму блозі, де відкриття і всякі короткі технічні нотатки, помістив сьогодні коротку рекомендацію щодо уникнення однієї з частих проблем в спілкуванні англійською.

Переклад К. Доктороу "Виґуґлений"

Як повідомлялось декілька днів тому, я приступив до перекладу оповідання Корі Доктороу "Scroogled".
На жаль, на заклик до сумісної роботи ніхто не відізвався, але переклад було закінчено і без допомоги.
Роботу опубліковано, приємного читання. (Або пряме посилання: http://wp.me/PwzGv-1u)

Розпакувати архів у окрему директорію

Вирішив невеличку проблему з автоматичним створенням директорій під час розпакування файлів. Подробиці для цікавих тут

Читання на комп’ютері

Тут даю короткий огляд прог для читання ел. книг (у FB2) під GNU/Linux, ось тут його дещо доповнюю, а у цій статті перераховую, чим можна читати з екрана швидко.

Крім того, тут ще блок посилань на «Дюну» Герберта Френка

Ручна праця

see more Engrish

Hand-job — це акт фапу іншою людиною
Hand-work — це ручна праця

Другий монітор для Aspire One

Сидячи на дивані, біля якого стояв вільний кавовий столик, задумалось приладнати другий монітор до мого нетбука з лінуксом. В загашниках лишилась стара CRT 17-ка, на столику цілком вміщується.
Аби кожного разу, коли вона підключається до нетбука, не треба було перезапускати Х, наробив ось такий скриптик. Він запитує про розширення, частоту оновлення і положення монітора відносно нетбука, і з зібраними параметрами запускає xrandr. Для роботи скрипта треба лише xrandr i zenity


#!/bin/sh
/usr/bin/xrandr | grep "VGA connected"
if [ $? = 0 ] ; then
zenity --info --title "VGA status" --text "VGA connected, select position, resolution and refresh rate" || exit 0

#create $resolution, or exit if cancelled
resolution=`zenity --title="resolution" --list --radiolist --column "select" \
--column "resolution" TRUE 1024x768 FALSE 800x600`
if [ $? = 1 ]; then
exit 0
#create $refresh, or exit if cancelled
else
refresh=`zenity --title="refresh" --list --radiolist --column "select" \
--column "rate" TRUE 85 FALSE 75 FALSE 60`
if [ $? = 1 ]; then
exit 0
#create $position, or exit if cancelled
else
position=`zenity --title="position" --list --radiolist --column "select" \
--column "where" TRUE "right-of LVDS" FALSE "left-of LVDS"`
if [ $? = 1 ]; then
exit 0
#run xrandr with collected parameters
else
/usr/bin/xrandr --output LVDS --auto \
--output VGA --mode $resolution --rate $refresh --$position
fi
fi
fi
else
zenity --title "VGA status" --warning --text "No VGA connected, back to single screen"
/usr/bin/xrandr --output LVDS --auto --output VGA --off
fi


Дуелі шляхтичів

У повітрі стоїть захоплення настільними іграми. Непомітно так, не скрізь. Люди про це на вулицях не говорять. Хоча, може, й не стоїть, то мене просто стало останнім часом трохи цікавити. І от із цієї цікавості натрапив я на одну гру у тенетах. Особливе в ній те, що можна грати звичайними гральними картами на 52 фігури (чи як вони звуться). Крім того, потрібен кубик з крапочками (від 1 до 6) і монетки (ґудзики чи сірники теж згодяться). Правила на перший погляд здаються замороченими, проте доволі легко запам'ятовуються, і після двох партій вже не доводиться заглядати до аркуша.
Так от.

Ігрові причандали:

1. Колода карт

2. Кубики (бажано 4 шт., проте можна грати і з одним)

3. Монетки (чи замінники)

Правила:
Грають двоє гравців.
З колоди вибираються валети, дами та королі. Це буде наша колода шляхтичів. Решта карт (без джокерів) — то колода зброї. Колода шляхтичів тасується і кожному видається по 6. Гравці обирають собі по 3 карти (можливі будь-які комбінації, на вибір впливають характеристики кожного "шляхтича"), решту здають назад, перетасовують і відкладають сорочками догори. Вибрані карти кладуть перед собою — це двір шляхти, в якому може бути не більше трьох шляхтичів. Колоду зброї також перетасовують і кладуть сорочками догори поряд з колодою шляхтичів.
За допомогою кубиків чи іншим способом обирається, хто ходитиме першим.

Хід складається з таких етапів:

1. Отримання 1 монетки на початку ходу

2. За бажанням придбання за одну монету однієї штуки зброї з верху колоди зброї (можна до 3 шт. за хід). Карти зброї тримають у руках подалі від очей противника. Крім того, за 5 монет можна купити 1 шляхтича, коли в дворі після дуелей їх менше трьох, проте лише 1 за хід.

3. За бажанням (і при наявності короля у дворі) отримання ще однієї монетки (див. нижче)

4. При наявності двійок і трійок екіпіровка шляхтичів додатковою бронею (за бажанням)

5. Виклик на дуель (той, хто викликає, сам обирає, хто з його шляхтичів битиметься і з ким саме з шляхтичів супротивника) (також за бажанням)

6. Проведення дуелі (якщо був виклик)

7. Визначення переможця і отримання винагороди і поранень (якщо була дуель)

Під час здійснення ходу до уваги потрібно брати такі пункти:

1. Характеристики шляхтичів:
   Король — сила 13, може нести 3 поранення. Під час проведення дуелі при обрахунку сили удару використовує два кубика і за бажанням одна карта зброї
   Дама — сила 12, може нести 2 поранення. Наявність дами у дворі додає +3 сили шляхтичу-дуелянту (коли сама не вона сама і не інша дама). При обрахунку сили удари використовує 1 кубик і за бажанням 1 карту зброї.
   Валет — сила 11, може нести 2 поранення. При обрахунку сили удару використовує 1 кубик та за бажанням 2 карти зброї.

2. На початку ходу король може добровільно прийняти одне поранення для здобуття 1 додаткової монети.

3. Коли на руках є двійки чи трійки, їх можна додати до шляхтичів у якості броні (по одній карті на шляхтича). Під час свого ходу до виклику на дуель можна міняти броню між шляхтичами. При вбивстві шляхтича броня не повертається і йде у відбій.

Процедура здійснення дуелі:

1. Коли гравець проголошує дуель, він вказує, хто з його шляхтичів буде битись, і з ким саме із шляхтичів супротивника. Для зручності вказані карти висуваються з дворів назустріч одна одній.

1. Той, кого викликали на дуель, може вислати замість себе іншого шляхтича, віддавши 2 монети назад у загальний банк.

2. Кидаються кубики. Якщо кубиків є декілька, то зручно помістити кубик на карту, аби легше рахувати очки. Далі ведеться попередній підрахунок очок. Сумується первинна сила карти, броня — кількість очок відповідає карті (якщо є), наявність дами у дворі (коли у дуелі не дама), і результати викидання кубиків. Проголошуються підсумовані результати.

3. Той, хто кидав виклик на дуель, вирішує, чи буде він користуватись додатковою зброєю у дуелі, чи його попередній результат його влаштовує і без додаткової карти. Якщо буде використовувати, то кладе карту зброї. Коли співпадає масть, то до очок зброї додається ще 2. (Різні шляхтичі можуть мати різну кількість зброї — дивіться характеристики шляхтичів). Інша сторона вирішує, чи буде використовувати зброю. Той, хто викликав, не може змінити свого рішення щодо зброї після того, як таке рішення прийняв той, кого викликали.

4. Підводиться остаточний рахунок дуелі. Попередні результати сумуються з очками зброї. Переможець отримує 1 монету, і відкидає зброю у відбій (броню можна лишити). Переможений отримує одне поранення і також викидає зброю. Якщо це було остання поранення, то у відбій йде шляхтич, зброя і броня (якщо була).

5. Туз — це фатальна зброя. Тому незалежно від кількості очок перемагає той, хто бився тузом. При двох тузах виграє ближчий за мастю.

6. При рівній кількості очок кожен отримує по одному пораненню і ніхто не отримує монет.

Закінчення гри:

• Виграє той, хто першим знищив (відправив у відбій) всіх шляхтичів супротивника.

Додаткові примітки:

1. Якщо закінчилась колода зброї, можна перетасувати відбій і викласти колоду знову.

2. Колода шляхтичів не відновлюється з відбою (тобто за всю гру їх 12 і не більше).

3. На початку ходу гравець може використати одну карту зі своєї зброї для додаткової вигоди. У кожної масті свої вигоди, але використати 1 масть гравцеві можна лише 1 раз за гру, не більше однієї вигоди за хід. Вигоди наступні:
   Чирва: лікує 1 пораннення будь-кого з шляхтичів.
   Бубна: дає можливість отримати 3 карти зброї (це понад ліміт у три карти, що можна придбати на початку ходу). Вигда діє лише тоді, коли в опонента у дворі більше шляхтичів, ніж у гравця, що вдається до цієї вигоди.
   Треф: дає можливість взяти будь-яку карту зброї з відбою.
   Пика: можна заглянути до карт зброї свого супротивника.
   Використані карти для отримання вигод краще не одразу відкидати у відбій, а складати малюнком догори поряд із двором, аби пам’ятати, які вигоди були використані.

4. Необхідно строго дотримуватись порядку ходу. Після екіпіровки не можна купувати нові карти, після проголошення дуелі — займатись екіпіровкою чи купівлею, і т.д.

5. Двійки та трійки можуть бути використані у якості звичайної зброї, а не броні.

Додатки до правил:

1. Можна вирішити перед початком гри використовувати у якості зброї карти лише тієї самої масті. Тоді правило +2 за однакову масть знімається.

2. Або використовувати у якості зброї той самий колір. Тоді правило +2 за однакову масть залишається.

3. Броня у звичайних правилах рахується незалежно від масті. Можна вирішити додавати +1 до очок за однакову масть броні і шляхтича.

P.S. Правила викладені не як переклад, а як особистий виклад після декількох партій. Дечого зі сказаного в оригіналі нема. За оригіналом (англійською) відсилаю сюди. Крім того, є додаткові правила до цієї ж гри ось тут. Приємної гри і гарно проведеного часу удвох.

Московське православіє

Сьогодні натрапив у тирнетах на православний торент-тракер. Дуже багато цікавого і пізнавального. Вивільню трохи місця і покачаю-пороздаю.

Проте, як і слід було очікувати, крім дзвонів і лекцій велика кількість патріотичних фільмів москальського покрою. А патріотичних фільмів інших народів і держав, навіть православних, нема… І розмови ведуться про те, що, мовляв, «знати історію» треба, і що «любофь к Крємлю і спєцслужбам Атєчіству» — це одна з головних рис профєсіонально істінно православного чєловєка.

Вишневий допис

Недавно нарешті купив (бо було обіцяно як подарунок на день народження) дружині МР3 програвач на флеш-пам'яті, гарненький такий програвач, з великим справжнім екраном (а не просто дисплеєм, як на мікрохвильовій печі), зручними кнопками і непоганим звуком. Марина у захваті. Їй особливо подобається його приємна на дотик гумова "шкіра" і великі кольорові "іконки", як на КПК. Про нього, як виявилось, можна розповісти багато (хоча навіщо розповідати, все написано в інтернеті), але почав писати я зараз через інше.

Марина була не проти, щоб я на півдня взяв новеньку цяцьку з собою. Лиш аби не стирав її файлів звідти (і навіщо про таке постійно нагадувати? Ну трапилось колись раз чи два випадково, але ж скільки разів було таких, що нічого подібного не траплялось? І до того ж, все це барахло є у мене на комп'ютері.)

Я вже й забув, що записав їй туди авдіокнигу Остапа Вишні "Усмішки". Не побачив й того, що розділи з неї стояли майже в самому кінці списку програвання. І тому, коли після лагідного і дуже справжнього блюзу Madeleine Peyroux в навушниках зазвучав якийсь дядько, мене то трохи збентежило і збило з пантелику. Була ж вечірня пора, в маршрутці купа народу, їхати хвилин 40, і тому під лагідний жіночий блюз я десь було почав дрімати. Але через хвилину збентеження минуло -- з мене почав випліскуватись регіт. До чого ж влучно той дядько писав, до чого сильно!

В останнє я його перечитував, певно, роки з три тому. І згадалось ось, що тоді було те ж саме. Сидиш собі перед сном у ліжку, читаєш розділ з Вишні, і потім не втримаєшся, і луснеш реготом на всю кімнату. А жінка тобі з-під боку: "Цить ти, дітей піднімеш! Що там таке геть смішне, що так реготати треба?" І давлячись з того сміху, читаєш їй вголос, чи переказуєш, і вона вже так само з тобою сміється. Може, не з того, що і як там написано, а з тебе -- так кумедно то у тебе виходить, коли стримуєшся-стримуєшся, а потім з тебе серед речення як пирсне! І вона сміючись, видирає книжку в тебе з рук, і сама шукає, де ти то читав, а тобі сил вистачає лиш пальцем ткнути -- і новий вибух. А через хвилю все стихає, і вже сміх той не такий бурхливий, але всередині добре, ніби з'їв ложку меду, і тепер у тобі солодко...

Старі записи

Після розмови з новим знайомим, з яким так нежданно й негадано, проте навпрочуд приємно перетнулись наші шляхи в Мережі, прийшов додому і поліз на шафу. Одразу згадався мультик, як "однажды жирафа упала со шкафа", і позаяк тема падінь і всілякого іншого травматизму мені дуже близька і болюча (виключно в буквальному розумінні), на шафу я лазив дуже обережно, заручившись моральною підтримкою всієї родини. Ні, вилазити туди мені потрібно було не для того, щоб побути на самоті і тихо радіти новій віртуальній зустрічі. На шафі стоїть декілька коробок від офсетного паперу, в яких досі зберігаються старі й не дуже аудіо-касети. Так от, розмова наша з новим моїм знайомим привела нас до місця, де в минулом шляхи наші перетинались цілком фізично -- до читального залу бібліотеки №13 м. Вінниці.

Років з десять тому була у Вінниці невеличка формація -- фольк-клуб. Нічого формального чи офіційного. І час од часу фольк-клубом проводились концерти за участю різних гуртів. Десь у фольк-клубівській тусовці був один хлопчина з Хмельницького, зі знайомствами у музичній тусовці свого міста. Він і запросив хлопців, через яких я зараз мусив лізти на шафу.
Запрошено було гурт "Вакцина". Чи є вони досі, не знаю. Про них знаю лиш те, що якимось чином вони пересікались з нині популярною "Моторролою". З концерту лишилась касета, записана на старенькому "Маяку", касета багато разів переслухана і пару років тому засунута у коробку до кращих часів. Часи настали, касету було зідрано у wav, його - трішки підчищено і порізано на куски, а куски -- перекодвано у ogg. Тепер маємо десять пісень з концертного виступу "Вакцини" десятилітньої давнини. Скачати альбом можна тут: виступ гурту "Вакцина" у Вінницькому фольк-клубі.

Більшість пісень написані на вірші Богдана Скаврона. Потужна і гарна поезія, доволі депресивна і важка. Але справжня...
Скаврона у неті знайшов тільки це:
Філкам, Баски, і декілька речей у Librariy.
Ще можна знайти його публікації у "Галицькому кореспонденті", теж цікаво, але це вже інше.

І ще, для розпакування архіву з записами може знадобитись архіватор 7-zip. Усім раджу. Файли закодовані у формат ogg, i якщо ви "щасливий" користувач Windows Media Player, вам знадобляться кодеки для програвання файлів ogg.

Успішного прослуховування!

P.S. Записи знаходились на магнітній плівці десять років, оригінали були зроблені на старій побутовій техніці, списані і зацифровані в домашніх умовах за активного намагання нащадків "аудіо-інженера" відволікти його від роботи, тому розповсюджуються як є.

Самобразованіє -- лучший путь до успєшної освіти

Натрапив в тирнеті на інтірєсну зцилку. Сохранив собі на робочий стол, завтра розпічатаю. Нада ж якось улуччати свої язикові навики, точити, тасазать, слово, шоб воно як криця, як мєч було обоудоострий! А то вполнє може таке бути, шо я ше деякі слова неправильно употрібляю. Тепер матіріальчик поможе, всі помилки, допущені по ошибцє, будут іскорінєни і ісправлєни.

Комєнтіровать можна!

Після кажного поста є спєціальна зсилочка, там можна мишаю клацнуть і оставить камєнтарій. Вазможна, ви думаєте, шо мені, по бальшому зщоту, плівать на то, шо думають другі про мою пісаніну. Скажу чєсно – отнюдь нєт! Комєнтаріям бить!!!

Казочні емоцеї

Тє, хто зі мною імєв зсчасця встрічацьця в реальній жизні, певно, знають, шо я люблю радіо "Еру". Люблю я її (чи його - зараз таке время, шо пол/стать чєловєка не дуже розбереш, шо вже казать про якусь граматічєску категорію роду радіо "Ери") по дуже багатьох прічинах. Але в целом всьо зводицьця до того, шо вона помагає сохраняти баланс Сіли. Канєшно, єстествінно і природньо вознікає питання: "Шо таке Сіла, і, ісходя з цього, хто такий джєдай?" Але пока шо ми не будєм ставить вапрос на цьому питанні, сподіваясь уділити йому оддєльний пост. Пока шо про друге.

Вовсі неожиданно для мене, як, собствінно, і для всьої моєї сєм'ї, на радіо в нічному ефірє почувся голос Лірника Сашка. Скажу так: почті всє, каму в жизні реально повезло мене знати особисто і лічно, не можуть отдєлатись від ужаса, визванного навязчівой пропозицієй послухати украІнцьку казочку. К моєму сожалінню, мало з озсчаслівлєнних лічним знайомством погодились, але суть від цього не міняїця. Казки Лірника Сашка, незавісімо від моєї навязчивості і при всій своїй "некошерності" для вуха хрістіаніна є чим-то таким, шо важко поддаєцьця однозначному опісанню. Вони тебе захоплюють, затягують у чудєсно красочний і барвистий світ, в якому те, шо ти любиш в людях, всігда побіждає то, шо ти і в людях і собі ненавідіш, в якому героєм становиця не який-то супєр, не який-то бетман чи спєцагент, а такий самий, як ти, як твій сусід, як колєга по роботі. І нічо, шо боротися йому приходицьця з вєдьмами і чортяками. Не дуже "кошерно", канєшно, я і сам хотєв би, шоби злі персонажі були "одного уровня" з героями. Но зато так подвіг (недавно слово виучив нове -- "звитяга", хотя може і це не про то, ну нічо), звитяга їхня получаїця ярчє. Так шо всі, кому я прєдлагав Сашка послухати, і хто цього ше не здєлав, не відкладуйтє боліє, послухайте хотя би для того, шоб почути, як люди з любов'ю і іскрєнністю роблять свою справу.