натрапив, зачепило...

Коли  до  губ  твоїх  лишається  півподиху,
коли  до  губ  твоїх  лишається  півкроку  —
зіниці  твої  виткані  із  подиву,
в  очах  у  тебе  синьо  і  широко.

Щось  шепчеш  зачаровано  і  тихо  ти,
той  шепіт  мою  тишу  синьо  крає!
І  забуваю  я,  що  вмію  дихати,
і,  що  ходити  вмію,  забуваю.

А  чорний  птах  повік  твоїх  здіймається
і  впевненість  мою  кудись  відмає.
Неступленим  півкроку  залишається,
півподиху  у  горлі  застрягає.

Зіниці  твої  виткані  із  подиву,
в  очах  у  тебе  синьо  і  широко...
Але  до  губ  твоїх  лишається  півподиху,
до  губ  твоїх  лишається  півкроку.