День номер два
Удень їздили далеко на Полісся дивитись табірний комплекс, що до чого, запланувати роботу та інше. У лісі гарно, повно чорниць і комарів. Посеред галявини у сосновім лісі поставлять намети. Ями викопано, а з дощок і клейонки збудовано маленькі хатки — туалети для табору готові. Цікаво, чи додумаються вони їх закопати і розібрати після закінчення табору?
У селі куплено хату церквою з Кузнецовська, у хаті працює реабілітаційний центр для наркоманів та алкоголіків. Коло хати лісопилка, в селі така ледь не в кожнім дворі. Село невеличке, більшість населення — п’ятидесятники. У хаті можна жити, проте до розуму вона ще не доведена. Всередині, ховаючись від спеки, засіла за плануванням і практичною підготовкою до табору чималенька група людей. Одні встановлюють газового балона і плиту на вулиці, інші вкопують ніжки для додаткових столів та лав, де їстимуть діти. Було б добре довести до розуму душову, але чомусь ніхто не поспішає.
Зайшов в кімнату, де стоїть диван. Декілька чоловік розбирають різний мотлох для табору. Розговорились про церкви. Інша перекладачка, що приїхала сюди, теж є вихідцем з баптистської церкви, проте прийшла вона не до історичного християнства, а до “простих церков” — де двоє чи троє. Хоча з аргументами я не згоден, логіка зрозуміла. Євангелічні церкви, якщо вони чесні і послідовні, мають набувати таких форм. Повна послідовність мала привести б до відмови від пасторських обов’язків, обов’язкового хрещення, спрощення того, що називається таїнствами, майже до повного знищення. Хоч я й не визнаю такого розвитку, я поважаю. Так принаймні чесно.
Пройшов другий день у Кузнєцовську. Таке відчуття, що я даремно погодився, і на цю термінову роботу згодився би хто завгодно, будь-який інший перекладач. Наступного разу питатиму більш докладно, що саме має відбуватись. А так повірив, що справді щось невідкладне і важливе, а тут просто дитячий табір десь у селі, і дядько має розважати дітлахів. Щоправда, він має по вечорах десь бувати на всяких спілкуваннях, але й то могло перекладатись ким завгодно.
Удень їздили далеко на Полісся дивитись табірний комплекс, що до чого, запланувати роботу та інше. У лісі гарно, повно чорниць і комарів. Посеред галявини у сосновім лісі поставлять намети. Ями викопано, а з дощок і клейонки збудовано маленькі хатки — туалети для табору готові. Цікаво, чи додумаються вони їх закопати і розібрати після закінчення табору?
У селі куплено хату церквою з Кузнецовська, у хаті працює реабілітаційний центр для наркоманів та алкоголіків. Коло хати лісопилка, в селі така ледь не в кожнім дворі. Село невеличке, більшість населення — п’ятидесятники. У хаті можна жити, проте до розуму вона ще не доведена. Всередині, ховаючись від спеки, засіла за плануванням і практичною підготовкою до табору чималенька група людей. Одні встановлюють газового балона і плиту на вулиці, інші вкопують ніжки для додаткових столів та лав, де їстимуть діти. Було б добре довести до розуму душову, але чомусь ніхто не поспішає.
Зайшов в кімнату, де стоїть диван. Декілька чоловік розбирають різний мотлох для табору. Розговорились про церкви. Інша перекладачка, що приїхала сюди, теж є вихідцем з баптистської церкви, проте прийшла вона не до історичного християнства, а до “простих церков” — де двоє чи троє. Хоча з аргументами я не згоден, логіка зрозуміла. Євангелічні церкви, якщо вони чесні і послідовні, мають набувати таких форм. Повна послідовність мала привести б до відмови від пасторських обов’язків, обов’язкового хрещення, спрощення того, що називається таїнствами, майже до повного знищення. Хоч я й не визнаю такого розвитку, я поважаю. Так принаймні чесно.
Публікації
1 коментар:
По-двоє, по-троє -- то вже якесь ультра-сектантство
Дописати коментар