Вчора, після ще однієї тирнетної зустрічі зі ще одним давнім знайомим я вирішив. Тобто, вирішив я вже давно, тут треба було лиш наважитись. На своїй сторінці у однокласниках.ру зайшов на особисті налаштування і запросив ануляцію сторінки і знищення профілю користувача. Ще разочок було надано можливість передумати і відмовитись. Але ні, я сміливо вводжу адресу і пароль, тисну ОК... І все, з привидами покінчено. Для них закриті двері в моє життя.
Чому люди, з якими я ледь був знайомий раніше, мають приходити і говорити мені всякі приємні слова? Чому доволі близькі люди, з якими нас розвело життя, мають повставати знов віртуальними примарами? Це схоже на комп'ютерний спіритизм. Я й раніше знав, що не хочу нічого такого, але загальна хвороба на ностальгію зачепила і мене... Досить. Привидам вхід заборонено.
Чому люди, з якими я ледь був знайомий раніше, мають приходити і говорити мені всякі приємні слова? Чому доволі близькі люди, з якими нас розвело життя, мають повставати знов віртуальними примарами? Це схоже на комп'ютерний спіритизм. Я й раніше знав, що не хочу нічого такого, але загальна хвороба на ностальгію зачепила і мене... Досить. Привидам вхід заборонено.
Публікації
3 коментарі:
Для чого?!!
В мене навіть історія спілкувань почистилася через це!
Я маю на увазі, історія спілківань з тобою...
я таки справді "не допер", до чого тут Ісус Христос, чи з чого Він має бути так сильно задоволений. Але справді, без "аглаєдав.ру" живеться набагато вільніше, тільки жалкую, що не зробив з цього "самознищення" якогось дійства. Як би було прикольно спочатку замість фотки поставити віртуальний могильний камінь, на своїй дошці об'яв повішати повідомлення про "ритуальне віртуальне самогубство" і отримувати від людей-привидів схвильовані дописи.
А так відійшов тихо, залишивши лише у блозі записку "в моей блажи прошу никого не винить"
Дописати коментар