Нова тачка

Канєшно, писать про жилєзки не дуже б і хотілось, но завтра (чи вже сьодня) нова робоча неділя, і з жилєзками так чи іначє нада буде імєть діло. Діло імєлось з жилками і на протяженії більшинства прєдидущих робочих неділь, но на цей раз є опрєдільонна спєцифіка. Заключаїця вона в тому, шо в мене нова тачка на роботі. Не полностю нова, її юзали і до мене, а нова в тому смислі, шо тепер її юзати буду я. Тачку подчистили, я сам видув з неї всю пилюку, поставили новий вінт, а на вінт впихнули ОпенСузі Лінукс. Жизть, можна сказать, входить в нову фазу. Дрєвня мічта про полне ацуцтвіє Віньдоз на рабочій тачкє практичєскі реалізована. В прошлю пятницю під кінець робочого дня махіна була поставлена на стіл, підключена, оснащена клавою і оптічєским устройсвом з кольосіком, і (на велику завість всім колєгам) двума моніторами. Провода акуратно поскручувані, агрєгат к запуску готов. І вот момент первого запуска. Всьо красіво, попсово-пласмасово, синій екран загрузки, Сузі-абізяна нарісована (як утвірждают дизайнери, це в самом дєле хаміліон), шота крутиця, потом велком-скрін, і дальше грузиця КДЄ. Можна від радості пустить слюну з блаженним відом на лиці. Правда, в офісі остався я один, поражать таким вираженієм щастя нема кого, тому блаженний від і слюні пока шо реалізовуюця в відє планов на будуще.

Так, разсмотрім, шо за чудо такоє, цей німєцкий лінукс. Віндова сєтка настроїлась сама. Правда, брат-джєдай дав статічєский адрєс в самому началі, но це мєлочі. Алюмініві носітєлі монтіруюця самі, вискакує амєрзітєльна біда і питає, шо робити з вставленим диском. Коли була ХРень, я це відключав вапсчє, тут поки це не сущєствєнно. Общий центр управлєнія, Яаст, признатись, хоть і попсовий, достаточно удобний, і розказує, де шо за твоїми действіями з мишою проісходить в сістємє. Нові пакєти? Ну да, це ж аРПіеМ-ний дистр, тут всьо не зовсім так, як я привик. Ну, може пообвикнимось. Але який пустий рєпозітарій. Навіть з дополнітєльними пакєтами, всьо равно пусто. Дополнітєльних украшатєльств нема. Програм словарів нема. Докумєнтації голяк. Разстройство. Правда, махіна вміє уходити в спячку, вміє робити ждущий рєжим, на текстовій консолі картінка — і це всьо без дополнітєльних ухіщрєній з твого боку. На свому Дебіан-боксі вдома я мав робити це всьо сам (не всьо зробив, бо не всьо мені було нада). А тут всьо з коробки.

І вот у мене зародився коварний план. Для Дебіана місце ше є, і я його сюди втулю. І потіхонєчку, маючи під руками вже рєалізовані в Сузі красіві приколи, піднастрою так само настоящий джєдайский дистр. І тоді мені і сітх не брат.