Аналіз

Вересень, як же ти швидко минаєш. Сьогодні от минула субота, не якась там холодна, дощова і просто осіння, а вереснева, золотава, виткана павутинням і обласкана замріяним сонцем. Минула за ніби й важливими якимось речами, і хоч жалкувати нема про що, суботи вже теж нема, — і це непохитний факт.

І зі смутком про гарний день, якому навздогін навіть не встиг кинути: “Зачекай хоч мить, хай я на тебе ще раз гляну, щоб краще тебе запам'ятати”, став згадувати, у чому цей вересень був визначним.

Згадувалось якось мілко і дешево. Отак от сходу нічого справді визначного ніби і не відбувалось.
Ну, нещодавно прочитав, що Ґуґль підтримав (чи підтримала?) ІСО (це всесвітня організація зі стандартизації) у їхньому неприйнятті злого Мілкософтовского формату за стандарт у сфері електронної документації. Формат не підтримано. Це добре. Напевно... Ні, таки точно добре. Ґуґль підтримав. Теж добре. Але от особистої радості нема. Навіть незважаючи на те, що місяці зо два тому сам підписував у нетрях петицію до ІСО про неприйняття цієї біди. І друзів закликав.

Ще от згадалось. Подія сама по собі велика, але мене подібне обходити якось перестало. Згадалось, бо прочитав я про неї не сам, а мені сказали, чоловік п'ять чи шість, всі в один день, і ще по тому десь стільки само. Мілкософт засудили за якусь біду, здається, за їхній програвач у Виньдоз. Не за сам програвач, а за якісь порушення, тільки я не дуже зрозумів, порушення чого. Засудили на багато бабла. От як все добре і гарно. Злі ситхи покарані, хай і не зовсім відповідно до рівня заподіяного людству зла, але все ж приємно. А й ні! Нема особистої радості, і хоч що хоч роби.

І взагалі, коли раніше побажання усяких гараздів одне одному закінчувалось словами “І щоб він здох!” (а йшлось у побажанні про Злу корпорацію і злого Біла), то це викликало у кого усмішку, у кого здивування, у кого деякий шок від зухвалості слів. А тепер змінилось багато, і побажання щастя і добробуту звучить по-осінньому меланхолійно і мрійливо: “От якщо б він здох!”, -- і (що зовсім не дивно і цілком зрозуміло) це викликає солідарний відгук, бо всі і без слів розуміють, що йдеться вже не про якось там чужого Ґейтса, а про рідного видного прем'єр-міністра однієї небайдужої нам країни.

Звичайно, згадувались і майбутні вибори. Але це було без зусиль і без бажання, бо про вибори чутно звідусіль, хочеш ти того, чи ні. Їхав сьогодні на репетицію. Висить бігборд з якоюсь лисиною, лиця не видно, воно все за кадром, лише лисина. Над лисиною слова: “Думай головою, що буде над головою”. Довго пригадував, який же блок йде на вибори з таким гаслом, і чому такий цікавий образ вибрано для пропаганди. Коли такий борд трапився ще раз, то виявилось, що це реклама дахів, матеріалів для крівлі.

Хотілось згадати ще, але воно все звелось на щось таке невеселе і нудне, що краще облишу, де є...
Мо', не останній сьогодні був гарний день.