Живі?

Зима закінчуються. Сьогодні ввечері, о шостій, виглянув в вікно, а там не ніч. Там вечір суботи. Хлопці в дворі гуляють у баскетбол, останні вже, певно, на сьогодні хвилини. Зима майже без снігу, суха й тепла, зима високосного року, і залишився їй лише тиждень.

Рік тому покликали мене на роботі до телефону. Хлопчина зі знайомим голосом розпитує якусь дурню про щось старе і забуте. Дещо розгубився. Все якось стало незрозуміло і безглуздо. Хто це? Про що він питає? Якщо це хтось із моїх нинішніх знайомих, то як він може знати про ці старі події? А якщо хтось із старих, то як він мене знайшов і чому я його не взнаю?

О, то це Макс, старий мій друзяка, з яким ми разом росли і дуже дружили. Звідкись, зараза, взнав, де я, і як мене можна знайти, і давай мені голову морочити. Слово за слово -- і ось на клаптику в мене номерок з дев'яти цифр; йду на своє робоче місце, клацаю, ввожу номер, клацаю ще пару разів, -- і Макс у мене перед очима. Не зовсім, звичайно, Макс, а зелена квіточка, біля якої написано МаТсу, проте навіть настільки абстрагована присутність краща за сім чи вісім років цілковитої відсутності.

Виявляється, за цей час він встиг одружитись. З дівчиною, якої я не знав. Хоча що тут нарікати? Навіть коли ми близько дружили, хіба я знав всіх його дівчат?

Так чи інакше, вже рік він кожен день поряд. Ну, не кожен, звичайно, є ж вихідні, люди іноді кудись їздять. І звичайно, ми вже не ті друзяки, якими були, коли нам було по 14, але по багатьох роках він знову тут.

Чи ще випадок. Колись був у мене двоюрідний брат. Тобто, він і зараз є, і дай йому Бог бути і надалі, і не просто бути, а бути щасливим і здоровим, але колись ми дуже багато були разом. Жили в одному дворі, весь вільний час десь гасали, одне в одного обідали, мали спільні таємниці від усіх... Потім мої батьки переїхали у інший район міста, з братом ми стали бачитись раз на тиждень чи рідше, і колишня дитяча дружба потроху вивітрилась.

Якось попав на один сайт, і виявилось, що веб-майстер там -- він, мій двоюрідній брат і друг дитинства. Знаєте, як на сайтах буває? Знизу там, дрібненькими літерами такими, написано, хто веб-майстер і як з ним зв'язатись. Такий самий номер з дев'яти цифр, тільки зараз на клаптик можна не записувати, можна скопіювати і вставити. І ось переді мною, хай як там абстраговано і віртуально, мій двоюрідний брат...