четвер, 21 лютого 2008 р.

подумав, подивився...

В голові була ідея. Подумав, почитав. Перший облом, що KGet не сприймає ціль як переданий параметр. Коли додається закачка, можна зробити так, щоб він запитував про директорію призначення, проте для виконання задуманого це не зручно.

Потім відшукався файлик ~/.kde/share/apps/kget/transfers.kgt. В ньому список закачок і їх стан. Для кожної закачки зазначене джерело і призначення. Чудово. Тепер при запуску юзеракшена перевіряємо, чи є цей файл, резервуємо, якщо є, парсимо у порожній файл за таким іменем передані з Крусейдера повні шляхи звідки і куди, запускаємо КГет і аттапиріваємся.

Але що робити , якщо КГет вже запущено? Перевіряємо, чи є, вбиваємо і перезапускаємо.
А якщо запущено в результаті роботи самого юзер-екшена, і копіювання чи переніс файлів ще не закінчився.

Тоді треба перевірити, чи можна точно вияснити походження процесу, і чим він був запущений. Якщо був запущений крусейдером, то вбиваємо, але файл списку не резервуємо, і дані парсимо не у порожній файл, а у кінець цього, що є. Точно, так буде добре. А як перевірити, що було материнським процесом. Знов до ман-пейджу. Це буде завдання додому.

І хоч ці намагання щось зробити виглядали би смішними для людини, яка дійсно щось у тому шурупає, мені то байдуже. Для мене це як малювання акварелями просто для задоволення, чи як бринчання на інструменті, коли раптом напливе настрій.


Ой, а КГет же не качає цілі директорії, і структуру не зберігає, лише окремі файли... Треба буде подумати, але це дуже недобре...

2 коментарі:

Анонім сказав...

а якшо кгет в процесі копіювання, то що тоже лупать будеш? чи він докачає?

зеленКава сказав...

на то і кгет, що йому такі вєзсчі побоку.

Перекорьожити на нужний єзиг