Вчіра, просматрівая якісь сваї бумаженції, натрапив на стопку пісєм, старєньких і заюзаних. І как-та ніаткуда накатила вална странних васпамінаній.
Пісьма еті були від одної полуміфічіской асоби. Хотя, канєшно, асоба була вполнє реальна, существовала во времєні і пространствє, мала паспорт і пропіску. Ареол міфічності навєялся общенієм. В жизні бачились реально раз. Раз був затяжний, із десяті днєй в підлітковому хрістіанскому лагері. Молоді несмєлі люди, які в жизні були увєрєні, скорєє всіво, тільки в адному -- вони не хатєлі бути такими, як другії. Їм було тяжко від ліцемєрія і дурних правил, їм хотєлось свободи і нєзавісімості, і просторов для творчєства. Навєрно, за всьо время сказали друг другу не большє ста слів, але слова, по большому счоту, нафіх не нужни.
Дальше були пісьма, реально дофіга пісєм. Жоднава тіліфоннава разгавора, жоднава візіта, три года пісєм. Жизнь шла у каждого своя, каждий занімався своїм, жив чимось своїм, творив, влюблявся, ругался з друз'ями, забивав на всьо, ілі загорався новим ентузіазмом і с жарром брався за шось нове чи доводив до канца брошене. Но прі всьом прі етом пісьма були яким-то рєлігіозним дєйством, яким-та рітуалом.
Канєшно, реально существующий молодой чіловєк, і рєально существующая дєвушка були зовсім не такими, якими вони стали в міфах друг друга, але, DAMN!!!, це було прікольно.
Пісьма еті були від одної полуміфічіской асоби. Хотя, канєшно, асоба була вполнє реальна, существовала во времєні і пространствє, мала паспорт і пропіску. Ареол міфічності навєялся общенієм. В жизні бачились реально раз. Раз був затяжний, із десяті днєй в підлітковому хрістіанскому лагері. Молоді несмєлі люди, які в жизні були увєрєні, скорєє всіво, тільки в адному -- вони не хатєлі бути такими, як другії. Їм було тяжко від ліцемєрія і дурних правил, їм хотєлось свободи і нєзавісімості, і просторов для творчєства. Навєрно, за всьо время сказали друг другу не большє ста слів, але слова, по большому счоту, нафіх не нужни.
Дальше були пісьма, реально дофіга пісєм. Жоднава тіліфоннава разгавора, жоднава візіта, три года пісєм. Жизнь шла у каждого своя, каждий занімався своїм, жив чимось своїм, творив, влюблявся, ругался з друз'ями, забивав на всьо, ілі загорався новим ентузіазмом і с жарром брався за шось нове чи доводив до канца брошене. Но прі всьом прі етом пісьма були яким-то рєлігіозним дєйством, яким-та рітуалом.
Канєшно, реально существующий молодой чіловєк, і рєально существующая дєвушка були зовсім не такими, якими вони стали в міфах друг друга, але, DAMN!!!, це було прікольно.
Powered by ScribeFire.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар