Тє, хто зі мною імєв зсчасця встрічацьця в реальній жизні, певно, знають, шо я люблю радіо "Еру". Люблю я її (чи його - зараз таке время, шо пол/стать чєловєка не дуже розбереш, шо вже казать про якусь граматічєску категорію роду радіо "Ери") по дуже багатьох прічинах. Але в целом всьо зводицьця до того, шо вона помагає сохраняти баланс Сіли. Канєшно, єстествінно і природньо вознікає питання: "Шо таке Сіла, і, ісходя з цього, хто такий джєдай?" Але пока шо ми не будєм ставить вапрос на цьому питанні, сподіваясь уділити йому оддєльний пост. Пока шо про друге.
Вовсі неожиданно для мене, як, собствінно, і для всьої моєї сєм'ї, на радіо в нічному ефірє почувся голос Лірника Сашка. Скажу так: почті всє, каму в жизні реально повезло мене знати особисто і лічно, не можуть отдєлатись від ужаса, визванного навязчівой пропозицієй послухати украІнцьку казочку. К моєму сожалінню, мало з озсчаслівлєнних лічним знайомством погодились, але суть від цього не міняїця. Казки Лірника Сашка, незавісімо від моєї навязчивості і при всій своїй "некошерності" для вуха хрістіаніна є чим-то таким, шо важко поддаєцьця однозначному опісанню. Вони тебе захоплюють, затягують у чудєсно красочний і барвистий світ, в якому те, шо ти любиш в людях, всігда побіждає то, шо ти і в людях і собі ненавідіш, в якому героєм становиця не який-то супєр, не який-то бетман чи спєцагент, а такий самий, як ти, як твій сусід, як колєга по роботі. І нічо, шо боротися йому приходицьця з вєдьмами і чортяками. Не дуже "кошерно", канєшно, я і сам хотєв би, шоби злі персонажі були "одного уровня" з героями. Но зато так подвіг (недавно слово виучив нове -- "звитяга", хотя може і це не про то, ну нічо), звитяга їхня получаїця ярчє. Так шо всі, кому я прєдлагав Сашка послухати, і хто цього ше не здєлав, не відкладуйтє боліє, послухайте хотя би для того, шоб почути, як люди з любов'ю і іскрєнністю роблять свою справу.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар