середу, 25 липня 2007 р.

Пару мислєй міжду прочім

Размишлєнія про дружбу і врємя
Було нас п'ятеро. Всі майже одного возраста, а зараз, коли вже прошло багато років, то разніца в два роки вопсче нічо не значить. В один день хрістились. Почті всі в одне врємя обзавелись сєм'ями. Всі з одного города, троє жили на одній улиці, і всє п'ятєро – в одному районі. Друзяки були - «не разлєй вода». Даже рокенроліли в одній каманді.

І всьо, шо було нада – яких-та десять лєт, і тепер друз'я даже не знають толком, по скільки у каждого дітей, як тих дітей звати, і хто чим занімаєцьця.

Тепер нема вже «п'ятеро». Є просто п'ять отдєльних чіловєк. Связі не всі порвались, врємя від врємєні кантачацьця па-атдєльнасті, разказують про то і сьо, встрічаюцьця даже іногда. А опсчої мічти вже нема, нема опсчих целій, задору такого, аганьку.

По суті, це досить закономєрно, і жаліти особо про потєрю єдінства не стоїть, думаю. Просто вот вместо п'яті вознікають інші формації, з іншими людьми, інші по колічєству, на інше направлєні, з іншими мєчтами. І думаю, знов яких-та сім-десять лєт, і буде то же саме. Люди сходяцьця і расходяцьця. Ми самі міняємся. Міняюцьця ті, хто був з нами рядом. Міняюцьця обстоятєльства, міняюцьця цінності. Всьо міняєцьця...

4 коментарі:

Анонім сказав...

діградация нравов все ето. люди стають всьо болєє зацикляними на матіріальних добробутах. общенія почті нема. тіко таке звращонне типа асьок, чатов і блогав.

Анонім сказав...

а шо нє, скажеш?

Анонім сказав...

і вообще, хватить васпамінаній може? блог же ж типа на то шоб писать шо по жизні случається, а не мімуари.
а хатя мені то шо то дого! пиши шо хатіш

Анонім сказав...

Анонім, Ти не прав! Хай пише! Це цікаво і дуже дотепно. В автора дуже розвинуто почуття гумору, він уміє нетипово дивитися на світ. Ось я дав почитати його новели іншим людям, і реакція дуже вражаюча, себто позитивно-вражаюча. Такі роздуми допомагають іншим по-новому сприйняти свій поганий настрій чи навіть тимчасові негаразди, по-оптимістичному, без зайвих депресій. Так що, дорогий мій аноніме (до речі, а чого це Ти називаєшся моїм іменем?),все добре. Побажаймо ж нашову автору не розчаруватися у своєму дітищі, а й далі радувати читачів проникливими спостереженнями над нашим земно-небесним життям!

Перекорьожити на нужний єзиг